забуркотати
ЗАБУРКОТАТИ, очу, очеш і ЗАБУРКОТІТИ, очу, отиш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти. Незадоволено забуркотів [кіт] і пішов собі далі (Забіла, Катруся.., 1955, 22); Забуркотів дикий голуб (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 655).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забуркочу | забуркочемо |
2 особа | забуркочеш | забуркочете |
3 особа | забуркоче | забуркочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забуркотав | забуркотали |
Жіночий рід | забуркотала | |
Середній рід | забуркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забуркочімо | |
2 особа | забуркочи | забуркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | забуркотавши |