жінчин
ЖІНЧИН, а, е. Належний жінці (у 3 знач.). Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері (Коцюб., І, 1955, 30); Якщо не вдасться йому знайти роботи, то він за жінчині гроші зможе стати пайщиком в якому-небудь рентабельному підприємстві (Вільде, Сестри.., 1958, 526); // Стос. до жінки. На хутір приїхав жінчин брат Верига з дочкою (Панч, Гомон. Україна, 1954, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жінчин | жінчина | жінчине | жінчині |
Родовий | жінчиного | жінчиної | жінчиного | жінчиних |
Давальний | жінчиному | жінчиній | жінчиному | жінчиним |
Знахідний | жінчин, жінчиного | жінчину | жінчине | жінчині, жінчиних |
Орудний | жінчиним | жінчиною | жінчиним | жінчиними |
Місцевий | на/у жінчиному, жінчинім | на/у жінчиній | на/у жінчиному, жінчинім | на/у жінчиних |