жалючий
ЖАЛЮЧИЙ, а, е. 1. Який має властивість жалити. - Варимо борщик з зіллям, картоплею і бурячками, - відповіла Орися, продовжуючи рвати жалючу кропиву (Автом., Так народж. зорі, 1960, 228).
2. перен. Дошкульний, різкий. Страшилася [вона] його важких кулаків, його очей, його жалючих докорів і лайки (Шиян, Баланда, 1957, 49).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жалючий | жалюча | жалюче | жалючі |
Родовий | жалючого | жалючої | жалючого | жалючих |
Давальний | жалючому | жалючій | жалючому | жалючим |
Знахідний | жалючий, жалючого | жалючу | жалюче | жалючі, жалючих |
Орудний | жалючим | жалючою | жалючим | жалючими |
Місцевий | на/у жалючому, жалючім | на/у жалючій | на/у жалючому, жалючім | на/у жалючих |