дохлий
ДОХЛИЙ, а, е. 1. Який перестав існувати, загинув (про тварин, птахів, комах); мертвий, неживий. Тепер лісу того й признаку нема, а замість річки якийсь гнилий проточок, куди скидають битих собак та дохлих котів (Мирний, 1, 1954, 182); Фанатична юрба кидала в мене.. кавуновими лушпайками, тухлими яйцями та дохлими мишами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 395).
2. перен., фам. Кволий, немічний, слабосилий (про людей, тварин). Його.. відшмагали різками, мов мерзенного злодія, за якусь дохлу шкапу, яку він не встеріг від вовчих зубів (Добр., Очак. розмир, 1965, 40).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дохлий | дохла | дохле | дохлі |
Родовий | дохлого | дохлої | дохлого | дохлих |
Давальний | дохлому | дохлій | дохлому | дохлим |
Знахідний | дохлий, дохлого | дохлу | дохле | дохлі, дохлих |
Орудний | дохлим | дохлою | дохлим | дохлими |
Місцевий | на/у дохлому, дохлім | на/у дохлій | на/у дохлому, дохлім | на/у дохлих |