досвітній
ДОСВІТНІЙ, я, є. Прикм. до досвіт. У неділеньку у святую У досвітнюю годину.. Задзвонили в усі дзвони (Шевч., II, 1953, 137); Спасибі, милі пташенята, За те, що пісню щастя голосну В досвітню пору чує моя хата (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 64); // Який буває перед сходом сонця, світанком. Досвітні огні переможні, урочі, Прорізали темряву ночі (Л. Укр., І, 1951, 87); Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дн. Чайка, Тв., 1960, 109); // Стос. до досвіту. В районі столиці заспівали досвітні півні (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | досвітній | досвітня | досвітнє | досвітні |
Родовий | досвітнього | досвітньої | досвітнього | досвітніх |
Давальний | досвітньому | досвітній | досвітньому | досвітнім |
Знахідний | досвітній, досвітнього | досвітню | досвітнє | досвітні, досвітніх |
Орудний | досвітнім | досвітньою | досвітнім | досвітніми |
Місцевий | на/у досвітньому, досвітнім | на/у досвітній | на/у досвітньому, досвітнім | на/у досвітніх |