доробало
ДОРОБАЛО, ДОРОБЛО, а, с. і ч., зневажл. Про неповоротку, незграбну, товсту людину. [Гаврило (дивлячись на Логвина) :] Невже і цей доробало вчиться? (Кроп., III, 1959, 146); // Про незграбний предмет. Велосипед під нею був неначе і не її, лискучий нікелем та з сіткою над колесами, англійський «Дукс», а якесь ламане доробало.. - найдешевшої марки (Смолич, Мир.., 1958. 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | доробало | доробали |
Родовий | доробала | доробалів |
Давальний | доробалові, доробалу | доробалам |
Знахідний | доробала | доробалів |
Орудний | доробалом | доробалами |
Місцевий | на/у доробалі | на/у доробалах |
Кличний | доробале | доробали |