дозвільний
ДОЗВІЛЬНИЙ, а, е. Вільний, не зайнятий якою-небудь працею. [Крістабель:] Ти так давно не згадував про нього... [Річард:] Бо не було дозвільної хвилини (Л. Укр., III, 1952, 11); //Стос. до дозвілля (у 1 знач.), характерний для нього. Психіатрія менш за все підходила для дозвільних розваг (Вол., Місячне срібло, 1961, 17); Інтимність, насиченість дозвільної балачки урвалася, ніби став поруч свідок одвертої близькості цих людей... (Коп., Вибр., 1953, 55); Праця при комунізмі буде радісною, вільною, творчою, але все ж таки це буде праця, а не розвага, не дозвільне проводження часу (Ком. Укр., 6, 1960, 55).
ДОЗВІЛЬНИЙ, а, е. Який містить дозвіл на здійснення чого-небудь. Дозвільний документ.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дозвільний | дозвільна | дозвільне | дозвільні |
Родовий | дозвільного | дозвільної | дозвільного | дозвільних |
Давальний | дозвільному | дозвільній | дозвільному | дозвільним |
Знахідний | дозвільний, дозвільного | дозвільну | дозвільне | дозвільні, дозвільних |
Орудний | дозвільним | дозвільною | дозвільним | дозвільними |
Місцевий | на/у дозвільному, дозвільнім | на/у дозвільній | на/у дозвільному, дозвільнім | на/у дозвільних |