дитинець
ДИТИНЕЦЬ1, нця, ч. Центральна укріплена частина староруського міста, огороджена стінами; кремль, замок. Шаргородське городище складається з двох частин - більшої частини «кромного города», де проживало міське населення, і меншої частини «дитинця», або замка, де жив феодал (Археол., VIII, 1953, 22).
ДИТИНЕЦЬ2, нцю, ч., розм. Хворобливий стан у вагітних жінок і малих дітей, який супроводиться судорогами і втратою свідомості.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дитинець | дитинці |
Родовий | дитинця | дитинців |
Давальний | дитинцеві, дитинцю | дитинцям |
Знахідний | дитинець | дитинці |
Орудний | дитинцем | дитинцями |
Місцевий | на/у дитинці | на/у дитинцях |
Кличний | дитинцю | дитинці |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дитинець | |
Родовий | дитинцю | |
Давальний | дитинцеві, дитинцю | |
Знахідний | дитинець | |
Орудний | дитинцем | |
Місцевий | на/у дитинці | |
Кличний | дитинцю |