дибки
ДИБКИ, бок, мн. Зменш. до диби.
@ Дибки (на дибки) ставати (зводитися і т. ін.) - те саме, що На диби ставати (зводитися і т. ін .) (див. диби). Кінь звивається дибки, гарцює (Сенч., Опов., 1959, 377); Їдуть вершники: почесна варта чи що б то? Під ними гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (Кол., На фронті.., 1959, 33); Здоровезний пес рвався на цепу, дибки ставав, сікаючись до прибулих у двір (Іщук, Вербівчани, 1961, 425); * Образно. Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник - перед хазяїном,.. все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Мирний, III, 1954, 186); Здіймався.. вітер, туману вже не було, море ставало дибки, загрожуючи малим суднам (Донч., III, 1956, 359).
дибка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дибка | дибки |
Родовий | дибки | дибок |
Давальний | дибці | дибкам |
Знахідний | дибку | дибки |
Орудний | дибкою | дибками |
Місцевий | на/у дибці | на/у дибках |
Кличний | дибко | дибки |