білити
БІЛИТИ, білю, білиш, недок., перех. 1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Щог., Поезії, 1958, 146); Від ранку й до ранку - стук, грюк, хлюпанина; метуть, білять, миють, краскою криють... (Мирний, III, 1954, 255); * Образно. Зима у грудні білить віти (Мал., Любов, 1946, 53).
2. Доводити до білого кольору, вибілювати у воді і на сонці (полотно і т. ін.). Над Черемошем дівчата полотна та пряжі білють [білять], перуть, жартують та регочуться (Черемш., Тв., 1960, 345); З якого білого полотна ці сорочки пошиті!.. Скільки разів у воду вмочали та розстилали на траві зеленій, щоб своїми променями сонце його білило! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 520).
3. Робити чистим, білим, умиваючись. Дівка Катерина личенько білила (Чуб., V, 1874, 574); // Робити блідим. Той легкий дим.. п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу (Л. Укр., І, 1951, 236).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білю | білимо |
2 особа | білиш | білите |
3 особа | білить | білять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білитиму | білитимемо |
2 особа | білитимеш | білитимете |
3 особа | білитиме | білитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | білив | білили |
Жіночий рід | білила | |
Середній рід | білило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білімо | |
2 особа | біли | біліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | білячи | |
Минулий час | біливши |