безсумнівний
БЕЗСУМНІВНИЙ, а, е. Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний. При наявності безсумнівних досягнень дитяча драматургія [30-х років] мала, проте, і певні прогалини (Іст. укр. літ., II, 1956, 226); Було створено чимало фільмів, відзначених безсумнівним хистом і майстерністю (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 119).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безсумнівний | безсумнівна | безсумнівне | безсумнівні |
Родовий | безсумнівного | безсумнівної | безсумнівного | безсумнівних |
Давальний | безсумнівному | безсумнівній | безсумнівному | безсумнівним |
Знахідний | безсумнівний, безсумнівного | безсумнівну | безсумнівне | безсумнівні, безсумнівних |
Орудний | безсумнівним | безсумнівною | безсумнівним | безсумнівними |
Місцевий | на/у безсумнівному, безсумнівнім | на/у безсумнівній | на/у безсумнівному, безсумнівнім | на/у безсумнівних |