якірець
ЯКІРЕЦЬ, рця, ч. 1. Зменш.-пестл. до якір. Він притяг у хату старий іржавий якірець (Донч., II, 1956, 408); В кожного [з поранених] на грудях лежала безкозирка й тріпотіли на вітрі муарові стрічки з золотими якірцями (Кучер, Голод, 1961, 20).
2. (Tribula S.). Одно- або дворічна трава родини паролистових, що має лежачі розгалужені стебла й парноперисті листки з дрібними жовтими квіточками. У деяких бур'янів, як-от липучка, реп'яшок, якірці, лопухи та ін., насіння і плоди мають різні шипи, гачки тощо, якими вони чіпляються до шерсті тварин та одягу людини і теж розносяться на великій території (Колг. енц., II, 1956, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | якірець | якірці |
Родовий | якірця | якірців |
Давальний | якірцеві, якірцю | якірцям |
Знахідний | якірець | якірці |
Орудний | якірцем | якірцями |
Місцевий | на/у якірці | на/у якірцях |
Кличний | якірцю | якірці |