шпаргалка
ШПАРГАЛКА, и, ж., розм. Аркуш паперу з замітками, якими учень або студент користується потай від викладача. Юрко низько схилив голову, обличчя його стало таке червоне, наче жоржина. І - ні слова! Та-й що йому тепер казати, коли впіймався з шпаргалкою? (Донч., VI, 1957, 156); Нелегко даються йому науки, ..але з гордості, з честолюбства він не хоче знати шпаргалок, не хоче покладатись на випадок, хоче прийти на екзамен з твердою певністю в собі (Гончар, Людина.., 1960, 6); // Написаний заздалегідь текст публічного виступу. Він узяв із столу шпаргалку і повагом оголосив порядок денний (Епік, Тв., 1958, 231); Я підвівся. Надіваю окуляри, збираю свої шпаргалки. Хвилююсь (Шиян, Партиз. край, 1946, 62); - Ну, вже і оратор з тебе! - ..А оратор!.. Як устав та як сказонув, то насилу вгомонилися, так аплодували. ..Мені шпаргалок не треба (Ткач, Крута хвиля, 1956, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпаргалка | шпаргалки |
Родовий | шпаргалки | шпаргалок |
Давальний | шпаргалці | шпаргалкам |
Знахідний | шпаргалку | шпаргалки |
Орудний | шпаргалкою | шпаргалками |
Місцевий | на/у шпаргалці | на/у шпаргалках |
Кличний | шпаргалко | шпаргалки |