шиночок
ШИНОЧОК, чка, ч., заст. Зменш.-пестл. до шинок. - На кого ж ти батька покинув?-.. Батька?.. тепер можна покинути: гроші... його - поминай як звали: пішли по шиночкам [шиночках] (Кв.-Осн., II, 1956, 292); Ой, у полі билинонька колихаеться, А в шиночку вдовин син напивається (Укр.. лір. пісні, 1958, 283).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шиночок | шиночки |
Родовий | шиночка | шиночків |
Давальний | шиночкові, шиночку | шиночкам |
Знахідний | шиночок | шиночки |
Орудний | шиночком | шиночками |
Місцевий | на/у шиночку | на/у шиночках |
Кличний | шиночку | шиночки |