шаль
ШАЛЬ1, ж. і заст. я, ч. 1. Велика в'язана чи ткана хустка (перев. шерстяна, рідше шовкова). - Купи собі, мамуню, шаль. - Мені не треба тії шалі.- Не завдавай же серцю жалю! Купи, голубко! (Шевч., II, 1963, 244); Бабуня вкрила її своїм великим чорним шалем і повела додому (Л. Укр., III, 1952, 645); Северин підскочив до скрині, брязнув прикладом по замку і став викидати на середину хати Оленине добро: спідниці, білі кашемірові шалі, чоботи (Тют., Вир, 1964, 421); Золотиста шовкова шаль спадала їй на плечі (Десняк, Десну.., 1949, 329); *Образно. Так тихо вгорі наді мною... Небесний заснув океан. Од шалі зорі голубої на луках прослався туман (Сос., Солов. далі, 1957, 17); *У порівн. На березу жовтолистую Сніг нависнув, наче шаль... (Крим,, Вибр., 1965, 118).
Комір шаллю - те саме, що Шалевий комір (див. шалевий).
2. заст. Тонка перев. шерстяна тканина саржевого плетива.
ШАЛЬ2, і, ж., діал. Дрібниця (див. дрібниця 1). Якби не пісок, то б шаль довезти дуба (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шаль | шалі |
Родовий | шалі | шалей |
Давальний | шалі | шалям |
Знахідний | шаль | шалі |
Орудний | шаллю | шалями |
Місцевий | на/у шалі | на/у шалях |
Кличний | шале | шалі |
шаля
ШАЛЯ, і, ж. Те саме, що шалька1 1. *Образно. Це був не гуцул Олекса Довбуш, а втілення народної помсти. На одну шалю ваги його душі складалися сотні літ важких терпінь синів і дочок його народу - і низько впала шаля та (Хотк., Довбуш, 1965, 261); Громадськість я малював Фемідою з терезами в руках. На одну з шаль мені ніяк не терпілось покласти хоч морського камінця на мою користь (Ю. Янов., II, 1958, 15); Знак терезів - доби нової знак. Як розгойдалися всесвітні шалі! (Рильський, І, 1960, 321).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шаля | шалі |
Родовий | шалі | шаль |
Давальний | шалі | шалям |
Знахідний | шалю | шалі |
Орудний | шалею | шалями |
Місцевий | на/у шалі | на/у шалях |
Кличний | шале | шалі |