шайтан
ШАЙТАН, а, ч. У мусульманській міфології - злий дух; чорт, диявол. І знов шайтан нашіптує їй грішні думки, каламутить спокій (Коцюб., І, 1955, 288); Шайтан навіяв лиху вигадку ханові Іслам-Гірею, котрий повелів ширинському князеві взяти три тисячі вершників.. і учинити промисел над прикордонними селами і городами козацькими (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 182); *У порівн. - В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз [повз] стан І донести пану Енею, Як Турн злий з челяддю своєю На нас налазить, мов шайтан (Котл., І, 1952, 223); // розм. Уживається як лайливе слово. - Ти, шайтан турецький,- почав він таким тоном, мовби адмірал Янікоста і справді міг його чути в цей час,- проклятого чорта брат і самого Люципера секретар! Який з тебе лицар..? (Гончар, II, 1959, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шайтан | шайтани |
Родовий | шайтана | шайтанів |
Давальний | шайтанові, шайтану | шайтанам |
Знахідний | шайтана | шайтанів |
Орудний | шайтаном | шайтанами |
Місцевий | на/у шайтані, шайтанові | на/у шайтанах |
Кличний | шайтане | шайтани |