цвірінь
ЦВІРІНЬ, ЦВІРІНЬ-ЦВІРІНЬ, виг. Звуконаслідування, що означає звук пташиного чи дитячого щебету або цвірінчання цвіркуна. - Весна прийшла! Тепло знайшла! - Кричать дівчатка й хлопчики.- Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь! - Клопочуться горобчики (Гл., Вибр., 1957, 267); І, надимаючись, він [цвіркун] почав: Цвірінь, цвірінь! Якби теплий черінь Та гаряче просо, То спав би я й досі! (Мирний, IV, 1955, 303); Стрибали по пероні горобці.- Цвірінь! Цвірінь! (Нех., Ми живемо.., 1960, 46).