тубафон
ТУБАФОН, -а, ч. Ударний музичний інструмент визначеної висоти звука з родини ідіофонів, що складається з набору металевих трубочок.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тубафон | тубафони |
Родовий | тубафона | тубафонів |
Давальний | тубафонові, тубафону | тубафонам |
Знахідний | тубафон | тубафони |
Орудний | тубафоном | тубафонами |
Місцевий | на/у тубафоні | на/у тубафонах |
Кличний | тубафоне | тубафони |