тріскання
ТРІСКАННЯ, я, с . Дія за знач. тріскати і тріскатися1 та звуки, утворювані цією дією. Аж ось над крижиною тріснули перші постріли. Вони не сполохали тюленів, бо нагадували легке тріскання криги в морозяні дні (Трубл., Лахтак, 1953, 55); Перед тим, як сушити заготовки для меблів, їх торці вкривають рідиною, що добре вбирається і «сковує» волокна. Випробування показали, що новий розчин цілком запобігає трісканню (Веч. Київ, 10.ІІ 1969, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тріскання | тріскання |
Родовий | тріскання | тріскань |
Давальний | трісканню | трісканням |
Знахідний | тріскання | тріскання |
Орудний | трісканням | трісканнями |
Місцевий | на/у трісканні | на/у трісканнях |
Кличний | тріскання | тріскання |