трійло
ТРІЙЛО, а, с., діал. Отрута. Він чув від неї страшну історію про те,.. як вона потім думала собі смерть заподіяти, як налагодила собі трійла з сірників, але скляночка з отрутою розбилася (Март., Тв., 1954, 448); Лякаюся її [зради], - се демон злий,.. розпука, що втискає в руки трійло (У. Кравч., Вибр., 1958, 50); * У порівн. А мелодія пісні - неначе солодке трійло, яким вона сама себе затроює [затруює], а більше нікого (Коб., За ситуаціями, 1914, 141).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трійло | трійла |
Родовий | трійла | трійл |
Давальний | трійлу | трійлам |
Знахідний | трійло | трійла |
Орудний | трійлом | трійлами |
Місцевий | на/у трійлі | на/у трійлах |
Кличний | трійло | трійла |