просвітитель
ПРОСВІТИТЕЛЬ, я, ч . 1. іст. Прихильник просвітительства (у 1 знач.). Просвітителі (Вольтер та інші ) вели боротьбу з феодальними порядками й висміювали середньовічні забобони (Іст. СРСР, II, 1957, 53); Радіщев .. у своїй політичній програмі пішов значно далі західноєвропейських просвітителів (Вісник АН, 9, 1949, 52).
2. Пропагандист прогресивних ідей, знань, культури і т. ін. Могутній труд і ерудиція поета [М. Рильського] показує його нашому народу як просвітителя і гарячого поборника дружби культур і народів (Мал., Думки.., 1959, 19); До букваря Куліша Шевченко підходив як просвітитель. Він хотів, щоб народ навчався грамоти не по офіціальних підручниках, що задурманювали голови релігією, а по книжках, які ширили б прогресивні ідеї (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 444).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | просвітитель | просвітителі |
Родовий | просвітителя | просвітителів |
Давальний | просвітителеві, просвітителю | просвітителям |
Знахідний | просвітителя | просвітителів |
Орудний | просвітителем | просвітителями |
Місцевий | на/у просвітителі | на/у просвітителях |
Кличний | просвітителю | просвітителі |