осквернений
ОСКВЕРНЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до осквернити. - Якби-то, думаю, якби Не похилилися раби... То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! (Шевч., II, 1963, 415); За давнім звичаєм, кобзар не має права вінчатися з дівкою, поки не повінчається з кобзою. Оскверненого шлюбом жоден кобзар не повінчає з кобзою (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осквернений | осквернена | осквернене | осквернені |
Родовий | оскверненого | оскверненої | оскверненого | осквернених |
Давальний | оскверненому | оскверненій | оскверненому | оскверненим |
Знахідний | осквернений, оскверненого | осквернену | осквернене | осквернені, осквернених |
Орудний | оскверненим | оскверненою | оскверненим | оскверненими |
Місцевий | на/у оскверненому, оскверненім | на/у оскверненій | на/у оскверненому, оскверненім | на/у осквернених |