огром
ОГРОМ, а, ч., діал. 1. Громаддя. Нарешті побачив він Білявого хлопця й жінку в стотисячному огромі (Бажан, Роки, 1957, 193); Він відбігав подумки од свого непосильного для одного чоловіка діла, лякався огрому звершуваного, вірніше ж - задуманого (Загреб., Диво, 1968, 600).
2. Шум, гамір. У кривчуковському лісі, кажуть, наче ярмарок, - гук, огром, тупотить, гуркотить... (Вовчок, VI, 1956, 308).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | огром | огроми |
Родовий | огрому | огромів |
Давальний | огромові, огрому | огромам |
Знахідний | огром | огроми |
Орудний | огромом | огромами |
Місцевий | на/у огромі | на/у огромах |
Кличний | огроме | огроми |