облисіти
ОБЛИСІТИ, ію, ієш, док. 1. Утратити волосся, стати лисим. Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець, але тепер вона дуже облисіла (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); * Образно. - Це люди з тих кучерявих кармазинників у смокінгах, розум яких давно вже облисів (Кол., Терен.., 1959, 292); // перен. Те саме, що облізти1. Шапка облисіла.
2. перен. Позбутися рослинності, оголитися (про землю, схили і т. ін). З Володимирської гірки було видно, як опали у воду.. мости через Дніпро, а там, де була Дарниця, облисіла земля (Панч, В дорозі, 1959, 304).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облисію | облисіємо |
2 особа | облисієш | облисієте |
3 особа | облисіє | облисіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | облисів | облисіли |
Жіночий рід | облисіла | |
Середній рід | облисіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облисіймо | |
2 особа | облисій | облисійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | облисівши |