нотація
НОТАЦІЯ1,ї, ж. Настанова, повчання з засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. Огей здригається. В приятелевім тоні він чув докір і нотацію (Досв., Вибр., 1959, 286); Михайликові довелося вислухати довгу й нудну нотацію за задирикуватість та пиху (Тулуб, Людолови, І, 1957, 315).
Вичитувати (вичитати) нотацію див. вичитувати.
НОТАЦІЯ2, ї, ж., спец. Система умовних письмових позначень, прийнята в якій-небудь галузі людської діяльності. Була створена [у Київській Русі] і оригінальна система записування музичних творів - так зване стовпове знамення, або крюкова нотація (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 536); Система умовних позначень полів на шахівниці, фігур, а також розташування і переміщення цих фігур називається шаховою нотацією (Перша книга шахіста, 1952, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нотація | нотації |
Родовий | нотації | нотацій |
Давальний | нотації | нотаціям |
Знахідний | нотацію | нотації |
Орудний | нотацією | нотаціями |
Місцевий | на/у нотації | на/у нотаціях |
Кличний | нотаціє | нотації |