норовити
НОРОВИТИ, влю, виш; мн. норовлять; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь. Багач норовить, як би бідного з ніг збить (Укр.. присл.., 1955, 4); Турн в кріпость впертись норовить (Котл., І, 1952, 235); Волики були молоденькі, все норовили зійти з дороги (Мушк., Чорний хліб, 1960, 124).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | норовлю | норовимо |
2 особа | норовиш | норовите |
3 особа | норовить | норовлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | норовитиму | норовитимемо |
2 особа | норовитимеш | норовитимете |
3 особа | норовитиме | норовитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | норовив | норовили |
Жіночий рід | норовила | |
Середній рід | норовило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | норовмо | |
2 особа | норов | норовте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | норовлячи | |
Минулий час | норовивши |