марнотратник
МАРНОТРАТНИК, а, ч. Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. - Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише грунт на тебе, бо його ще не один ошукає (Март., Тв., 1954, 125); - Нас, вістових, все було за новими картами в місто ганяють [офіцери]. Марнотратники, скажу я вам, були, куди твоє діло: що ніч, то й нову колоду розпечатують (Гончар, II, 1959, 38); * Образно. Марнотратник життя, Краньцовський [герой повісті Л. Мартовича] ні разу не подумав навіть над тим, звідки беруться, ким і як творяться ті блага, якими він так байдуже розкидався (Жовт., 2, 1956, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | марнотратник | марнотратники |
Родовий | марнотратника | марнотратників |
Давальний | марнотратникові, марнотратнику | марнотратникам |
Знахідний | марнотратника | марнотратників |
Орудний | марнотратником | марнотратниками |
Місцевий | на/у марнотратнику, марнотратникові | на/у марнотратниках |
Кличний | марнотратнику | марнотратники |