колодний
КОЛОДНИЙ, а, е. Стос. до колоди (див. колода1 2). Колодний вулик, КОЛОДНИК, а, ч., іст. Арештант, в'язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах. Сховалося сонце за степом. Вітри над травою гудуть. В кайдани залізні закуті Колодники змучені йдуть (Пісні та романси.., ІІ, 1956, 270); - Не втрачайте надії на краще життя! - крикнув світлорусий юнак і, вклонившись колодникам, помахав їм на прощання рукою (Бурл., Напередодні, 1956, 4); * У порівн. - Коли ж ми будемо бунтувати, поженуть, мов колодників у Сибір (Стельмах, І, 1962, 242).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | колодний | колодна | колодне | колодні |
Родовий | колодного | колодної | колодного | колодних |
Давальний | колодному | колодній | колодному | колодним |
Знахідний | колодний, колодного | колодну | колодне | колодні, колодних |
Орудний | колодним | колодною | колодним | колодними |
Місцевий | на/у колодному, колоднім | на/у колодній | на/у колодному, колоднім | на/у колодних |