кишечник
КИШЕЧНИК, а, ч. Частина травного тракту людини або тварини, що починається після шлунка й закінчується товстою кишкою; кишки (у 2 знач.), сукупність кишок (у 1 знач.). Вода потрапляє в шлунок, а звідти в тонкий кишечник, де й відбувається її всмоктування (Наука.., 8, 1959, 25); Коли довго сидіти на одному місці без перерв і активного відпочинку у вигляді рухів, то порушується кровообіг черевних органів (шлунка, кишечника й печінки) (Шк. гігієна, 1954, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кишечник | кишечники |
Родовий | кишечника | кишечників |
Давальний | кишечникові, кишечнику | кишечникам |
Знахідний | кишечник | кишечники |
Орудний | кишечником | кишечниками |
Місцевий | на/у кишечнику | на/у кишечниках |
Кличний | кишечнику | кишечники |