квінта
КВІНТА, и, ж., муз. 1. П'ятий ступінь від даного в діатонічній гамі. Характеристика турків подається в опері [«Запорожець за Дунаєм»] в умовно-орієнтальному.. плані: пусті квінти в басі, коротка мелодична фраза (Укр. клас. опера, 1957, 137); // Інтервал між даним ступенем і п'ятим від нього в діатонічній гамі. Мелодійна лінія думи переважно спадаючого характеру: вгору вона йде скоками, що сягають до інтервала квінти (Іст. укр. музики, 1922, 69).
2. Перша струна скрипки (мі) та деяких інших музичних інструментів, що дає найвищий тон.
$ Ніс на квінту повісити - зажуритися. Американські реакціонери повісили ніс на квінту (Смолич, VI, 1959, 392).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | квінта | квінти |
Родовий | квінти | квінт |
Давальний | квінті | квінтам |
Знахідний | квінту | квінти |
Орудний | квінтою | квінтами |
Місцевий | на/у квінті | на/у квінтах |
Кличний | квінто | квінти |