живцем
ЖИВЦЕМ, присл. 1. У живому стані, живим. Кажуть, за старого князя людей живцем у землю ховали (Мирний, IV, 1955, 25); Ночами Лукії снились.. кури, яких вона чомусь живцем ковтала, вони кудкудакали в шлунку (Донч., III, 1956, 23); * Образно. Світ [після Жовтневої революції] розколовся на дві системи: систему вмираючого капіталізму, що живцем розкладається, і систему зростаючого і всеперемагаючого соціалізму (Іст. УРСР, II, 1957, 59).
@ Вмерти живцем; Поховати себе живцем - відмовитися від нормального способу життя, вести одиноке, позбавлене всіх радостей життя. Тут уже й «студії» не помогли, я вже ні фальшу, ні правди не чула, я погасла, я вмерла живцем (Л. Укр., III, 1952, 709); Живцем узяти кого - захопити кого-небудь живим. Повелено [Кармеля] стріляти, якщо не можна буде живцем взяти (Вовчок, І, 1955, 369); Їсти (з'їсти) живцем - не давати спокою настирливими доріканнями, лайкою; допікати, мучити. В кінці вересня маю платити до банку. Як не заплачу, то заїдять мене живцем! (Коцюб., III, 1956, 278); [Хоч] живцем лізь (лягай) у землю (у домовину); [Хоч] живцем помирати (гинути) - про надзвичайно скрутне становище. - Так мені остогидла хата-пустка, так докучило раз у раз німувати, що хоч бери, старий діду, та лізь живцем у землю... (Коцюб., І, 1955, 42); Ні з ким порадитись, ні з ким словом перекинутися, - таке, що хоч живцем лягай у домовину (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 15); [Тиберій:] Так, нещасні, потомились!.. [Всі:] Що хоч живцем тут помирати! (Кроп., V, 1959, 259); Руки здорові, а приходиться.. гинути живцем (Фр., II, 1950, 10).
2. перен. Цілком, повністю, без будь-яких змін. Сюди нам Федькович живцем переніс Гейнівську Лорелею (Фр., XI, 1952, 418); Були там [у Києві] у нього деякі радощі, але було й таке, що хотілося живцем вирвати з пам'яті (Гур., Друзі.., 1959, 54).
живець
ЖИВЕЦЬ, вця, ч. 1. Принада у вигляді дрібної живої рибки, яку використовують для ловлі хижих риб. У Старику є глибокі ями, де можна впіймати окунів, носарів, на живця часом вчепиться щука чи судак (Коп., Подарунок, 1956, 98); * Образно. - Я не розумію тільки одного, як такий солідний інженер, як Микола Іванович, і той клюнув на цього живця (Собко, Біле полум'я, 1952, 159).
2. Корінці, паростки чи бокові гілки, з яких вирощують нові рослини. Садять живці [смородини] способом втикання або під кілок прямовисно і на всю глибину, що сприяє кращому приживанню їх (Сад. і ягідн., 1957, 268); Легко розмножується [тополя] стебловими живцями (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 70); // Кусочок стебла, пагона культурного дерева, який використовують для щеплення дичок. Охоронці зеленого багатства Карпат закладають насінні плантації. До молодих саджанців в розсаднику вони прищеплюють живці елітних дерев (Веч. Київ, 11.IX 1968, 4).
3. перен., рідко. Життєва сила, енергія. [Петро:] Значить - живець є? [Пріська:] Живець! То тільки примхи старечі... (Мирний, V, 1955, 161); В тілі ще бринів живець людини, груди командира ще дихали, серце тривожно діяло (Ле, В снопі.., 1960, 290).
4. діал. Ремінець з дерев'яною паличкою на кінці, що прикріплюється до невода. Забродчики закидали на товсту кодолу свої живці; живці обвивались кругом кодоли, як гадюки, і ніби всисались в неї, мов п'явки, а довбишки не давали їм розкручуватись (Н.-Лев., II, 1956, 227).
@ До живця проймає - дуже хвилює, турбує, дошкуляє. До самого живця тими словами проймав (Мирний, III, 1954, 338).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | живець | живці |
Родовий | живця | живців |
Давальний | живцеві, живцю | живцям |
Знахідний | живець, живця | живці, живців |
Орудний | живцем | живцями |
Місцевий | на/у живці | на/у живцях |
Кличний | живцю | живці |