жваво
ЖВАВО. Присл. до жвавий. Не дуже хотілося мені додому, а проте пішов жваво... (Вовчок, VI, 1956, 341); Він [пес] зупинився перед учителем, повів носом у бік гостя, жваво замахав хвостом (Ю. Янов., І, 1958, 423); Говорив [професор], як звичайно, цікаво, жваво про готичний стиль і будову (Коб., III, 1956, 319); * Образно. Веселе полум'я жваво стрибало по соломі (Коцюб., І, 1955, 86).