жальний
ЖАЛЬНИЙ, а, е, рідко. 1. Який виражає тугу, печаль, смуток; жалібний, сумний. Василько дивився жальними очима на бабу Досю (Турч., Зорі.., 1950, 58); Пісня наростала, стихала, тягуча, жальна (Горд., І, 1959, 52).
2. Який навіває смуток, журбу; журливий, сумовитий. Коли він із напруженням вслухався в шум смерек, щоб дослухатися.. звуків чудової арфи, розібрав лиш жальний шум сосен... (Коб., II, 1956, 532).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жальний | жальна | жальне | жальні |
Родовий | жального | жальної | жального | жальних |
Давальний | жальному | жальній | жальному | жальним |
Знахідний | жальний, жального | жальну | жальне | жальні, жальних |
Орудний | жальним | жальною | жальним | жальними |
Місцевий | на/у жальному, жальнім | на/у жальній | на/у жальному, жальнім | на/у жальних |