жайвороння
ЖАЙВОРОННЯ, я, с. Збірн. до жайворонок. Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (Цюпа, Краяни, 1971, 316); Дивною красою сповнені світлі й неозорі далі весни, в піснях жайвороння, зеленому пуху дерев (Грим., Незакінч. роман, 1962, 208),
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жайвороння | жайвороння |
Родовий | жайвороння | жайворонь |
Давальний | жайворонню | жайворонням |
Знахідний | жайвороння | жайвороння |
Орудний | жайворонням | жайвороннями |
Місцевий | на/у жайворонні | на/у жайвороннях |
Кличний | жайвороння | жайвороння |