відстовбурчувати
ВІДСТОВБУРЧУВАТИ і рідко ВІДСТОБУРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТОВБУРЧИТИ і рідко ВІДСТОБУРЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Висувати, випинати що-небудь наперед, убік або назад. - Я не хочу снідати, - одстобурчуючи губи і чухаючи, голову, мовив Івась (Мирний, І, 1954, 241); - І в кого ти, Максиме, такий вдався?.. - В кого вдався? - на мить задумався хлопчина, сміхотливо відстовбурчуючи вузькі рідкуваті брівки (Стельмах, І, 1962, 2ІЗ); Німець мовчав, одстобурчивши остисту бороду (Мирний, І, 1954, 202); Комар смачно приплюск до теплого виска [скроні] й червонів задоволено, відстовбурчивши дві задні ноги (Ле, Вибр., 1939, 81).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстовбурчую | відстовбурчуємо |
2 особа | відстовбурчуєш | відстовбурчуєте |
3 особа | відстовбурчує | відстовбурчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстовбурчуватиму | відстовбурчуватимемо |
2 особа | відстовбурчуватимеш | відстовбурчуватимете |
3 особа | відстовбурчуватиме | відстовбурчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відстовбурчував | відстовбурчували |
Жіночий рід | відстовбурчувала | |
Середній рід | відстовбурчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстовбурчуймо | |
2 особа | відстовбурчуй | відстовбурчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відстовбурчуючи | |
Минулий час | відстовбурчувавши |