білобокий
БІЛОБОКИЙ, а, е. Який має білий бік (боки) або білі плями на боках. Біг кінь білобокий через яр глибокий (Сл. Гр.); Береза ця снилась Сашкові, ти бачиш її, білобоку? (Мал., II, 1956, 55); // Уживається як постійний епітет сороки. А сорока білобока на скрипочку грав (Чуб., V, 1874, 1145); Сидить на сучку сорока білобока (Л. Укр., III, 1952, 482).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | білобокий | білобока | білобоке | білобокі |
Родовий | білобокого | білобокої | білобокого | білобоких |
Давальний | білобокому | білобокій | білобокому | білобоким |
Знахідний | білобокий, білобокого | білобоку | білобоке | білобокі, білобоких |
Орудний | білобоким | білобокою | білобоким | білобокими |
Місцевий | на/у білобокому, білобокім | на/у білобокій | на/у білобокому, білобокім | на/у білобоких |