бельбахи
БЕЛЬБАХИ, БЕЛЬБУХИ, ів, мн., зневажл. Внутрішні органи; тельбухи. Таких йому [Нечипорові] стусанів надають, та так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта додому долізе (Кв.-Осн., II, 1956, 102); [Макуха:] Ну скажіть на милость, до чого тут черево? Хіба людинабельбухами богу молиться, чи що? (Мам., Тв., 1962, 337).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бельбахи | |
Родовий | бельбахів | |
Давальний | бельбахам | |
Знахідний | бельбахи | |
Орудний | бельбахами | |
Місцевий | на/у бельбахах | |
Кличний | бельбахи |