ануїтет
АНУЇТЕТ, -у, ч. 1. Вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний дохід (ренту). 2. Пенсія, що її сплачують ануїтентам. 3. Один з видів термінової державної позики, по якій щорічно виплачуються відсотки й погашається частина суми. 4. Платежі, які виплачуються через певні проміжки часу в рахунок погашення отриманого кредиту, позики й відсотків по ньому. ** Умовний ануїтет – ануїтет, виплата по якому обумовлена настанням певної події. Фіксований ануїтет – страховий поліс, який гарантує фіксовані виплати протягом усього життя або певного періоду життя застрахованій особі, незалежно від коливання цін та рівня інфляції.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ануїтет | ануїтети |
Родовий | ануїтету | ануїтетів |
Давальний | ануїтетові, ануїтету | ануїтетам |
Знахідний | ануїтет | ануїтети |
Орудний | ануїтетом | ануїтетами |
Місцевий | на/у ануїтеті | на/у ануїтетах |
Кличний | ануїтете | ануїтети |