таборити
ТАБОРИТИ, ів, мн. (одн. таборит, а, ч. ), іст. Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в XV ст.; учасники гуситських воєн (1419-1434 рр.) у Чехії. Ще в свої шкільні та студентські роки Володимир Ілліч міг читати в бібліотеці батька книжки і про Яна Гуса, і про таборитів (Рад. літ-во, 2, 1965, 32).
таборит
ТАБОРИТ див. таборити.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | таборит | таборити |
Родовий | таборита | таборитів |
Давальний | таборитові, табориту | таборитам |
Знахідний | таборита | таборитів |
Орудний | таборитом | таборитами |
Місцевий | на/у табориті, таборитові | на/у таборитах |
Кличний | таборите | таборити |