шерепа
ШЕРЕПА, и, ж., фам. Те саме, що потвора. - Поїду до Одеси на морське купання. Може, од морської води в Марусі простигне той дурний дівочий пал.. Та вона й таки добре споганіє од морського купання... Тоді, може, він і сам од неї одчепиться, як вглядить таку шерепу... (Н.-Лев., VI, 1966, 49); // Уживається як лайливе слово. [Печариця:] Лиха година тебе б взяла, бісову шерепу! І чорт тебе нагнав сюди, гаспидська дочко! (Мирний, V, 1955, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шерепа | шерепи |
Родовий | шерепи | шереп |
Давальний | шерепі | шерепам |
Знахідний | шерепу | шереп |
Орудний | шерепою | шерепами |
Місцевий | на/у шерепі | на/у шерепах |
Кличний | шерепо | шерепи |