ходня
ХОДНЯ, і, ж., розм. Те саме, що ходіння. Біда вбогому чоловікові паруватись. За думками і ніч мала, а за ходнею - день (Барв., Опов.., 1902, 313); Яким зараз пристав до Зосі, взявши на руки хлопчика, в котрого боліли од ходні ноженята (Н.-Лев., І, 1956, 199); Ноги в неї тремтіли од трудної ходні, в голові бродили безладні думки й міркування (Коцюб., І, 1955, 362).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ходня | ходні |
Родовий | ходні | ходней |
Давальний | ходні | ходням |
Знахідний | ходню | ходні |
Орудний | ходнею | ходнями |
Місцевий | на/у ходні | на/у ходнях |
Кличний | ходне | ходні |