химерити
ХИМЕРИТИ, рю, риш, недок., розм. 1. Те саме, що вигадувати1 1. [Старшина первий:] Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Шевч., І, 1963, 95); - Добре було б дати сюди підбори, передок і закоти з малинової шкіри,- химерив Омелько, розглядаючи замшу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 120); *Образно. Прокопчук - шапка на потилиці, шинеля розстебнута, лупаті очі так і виграють, так і химерять, щоб що-небудь збрехати - цілу дорогу теревенить, одне кінчає, друге починає (Тют., Вир, 1964, 356).
2. Те саме, що вередувати. - Не знаю, чи то на зубки, чи що, але дитина чогось химерить сьогодні (Вільде, III, 1968, 321).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | химерю | химеримо |
2 особа | химериш | химерите |
3 особа | химерить | химерять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | химеритиму | химеритимемо |
2 особа | химеритимеш | химеритимете |
3 особа | химеритиме | химеритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | химерив | химерили |
Жіночий рід | химерила | |
Середній рід | химерило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | химерімо | |
2 особа | химери | химеріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | химерячи | |
Минулий час | химеривши |