убратий
УБРАТИЙ (ВБРАТИЙ), а, е ,діал. Дієпр. пас. мин. ч. до убрати1. Інші й дивувалися, що ось така пишна, гарно вбрата пані та така приступна та приязна до селян (Дн. Чайка, Тв., 1960, 76); Онде катафалок.. До землі шовковим килимом покритий, І труна на йому пишна та багата, В золото і синій оксамит убрата (Щог., Поезії, 1958, 116); Каже Редька раз ледача, Лежачи у Мед убрата: - Ох, яка же я добряча Із тобою, Меде брате! (Манж., Тв., 1955, 262).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | убратий | убрата | убрате | убраті |
Родовий | убратого | убратої | убратого | убратих |
Давальний | убратому | убратій | убратому | убратим |
Знахідний | убратий, убратого | убрату | убрате | убраті, убратих |
Орудний | убратим | убратою | убратим | убратими |
Місцевий | на/у убратому, убратім | на/у убратій | на/у убратому, убратім | на/у убратих |