телятник
ТЕЛЯТНИК, а, ч . 1. Хлів для телят. Нема панських дворів,.. а єсть колгоспні двори, де під просторими навісами - різноманітний сільськогосподарський реманент, а по краях того двору - величезні стайні, корівники, телятники... (Вишня, II, 1956, 8).
2. Той, хто доглядає телят. В артілі створено з відібраних теличок ремонтну групу, яку доручено доглядати одному з кращих телятників (Колг. Укр., 2, 1959, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | телятник | телятники |
Родовий | телятника | телятників |
Давальний | телятникові, телятнику | телятникам |
Знахідний | телятник, телятника | телятники, телятників |
Орудний | телятником | телятниками |
Місцевий | на/у телятнику | на/у телятниках |
Кличний | телятнику | телятники |