співвіднесений
СПІВВІДНЕСЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до співвіднести. Образ героя Шолохова [Соколова з твору «Доля людини»] співвіднесений з ідеєю великих гуманістичних звершень радянського народу і освітлений цією ідеєю (Про багатство л-ри, 1959, 94); Драматичне у Муратова завжди співвіднесене з індивідуальним досвідом ліричного «я» і переконливе своєю строгою стриманістю (Рад. літ-во, 10, 1968, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | співвіднесений | співвіднесена | співвіднесене | співвіднесені |
Родовий | співвіднесеного | співвіднесеної | співвіднесеного | співвіднесених |
Давальний | співвіднесеному | співвіднесеній | співвіднесеному | співвіднесеним |
Знахідний | співвіднесений, співвіднесеного | співвіднесену | співвіднесене | співвіднесені, співвіднесених |
Орудний | співвіднесеним | співвіднесеною | співвіднесеним | співвіднесеними |
Місцевий | на/у співвіднесеному, співвіднесенім | на/у співвіднесеній | на/у співвіднесеному, співвіднесенім | на/у співвіднесених |