спиж
СПИЖ1, у, ч., діал. Свидина.
СПИЖ2, у, ч., заст. Бронза (у 1 знач.). Дивись: мій [колодязя] простий зруб із дерева старого; Ні мармуру мені, ні спижу дорогого Ніхто ніколи не приніс (Щог., Поезії, 1958, 292); Чимало тоді золота й срібла накидали городяни в розтоплену мідь, щоб співав цей дзвін любішим голосом, і сам Варфоломей Копистка висипав тоді в киплячий спиж усю свою калитку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 376); * У порівн. - О!..- хлипав переляканий циган, висмикуючи свою брудну подерту сорочку, з-під якої визирали темні, як спиж, волохаті груди (Коцюб., І, 1955, 213).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спиж | спижі |
Родовий | спижу | спижів |
Давальний | спижеві, спижу | спижам |
Знахідний | спиж | спижі |
Орудний | спижем | спижами |
Місцевий | на/у спижі, спижу, спижеві | на/у спижах |
Кличний | спижу | спижі |