скляниця
СКЛЯНИЦЯ, і, ж. 1. розм. Те саме, що склянка1. Був-то раз собі п'яниця: Все пропий, що тільки мав. Чи то піст був, чи м'ясниця, Все один закон тримав: Чарка.. чи скляниця - Пив (Фр., X, 1954, 393); Лише взимку, холодної години, зігрівав [Мартин Прокопович] іноді тіло якоюсь скляницею того зілля (Коп., Навколо полум'я, 1961, 125).
2. діал. Невелика скляна фляга. Коли дід убрався в Іванову одежу, витяг собі скляницю з водицею і покропився - й нараз помолодшав (Казки Буковини.., 1968, 175).
3. ент. Те саме, що склівка. Гусінь тополевої скляниці завдає шкоди деяким видам тополі, особливо молодим деревцям (Шкідн. поля.., 1949, 69); Яблунева скляниця; Порічкова скляниця.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скляниця | скляниці |
Родовий | скляниці | скляниць |
Давальний | скляниці | скляницям |
Знахідний | скляницю | скляниці |
Орудний | скляницею | скляницями |
Місцевий | на/у скляниці | на/у скляницях |
Кличний | склянице | скляниці |