пустування
ПУСТУВАННЯ, я, с . Дія за знач. пустувати1. Сей Корраді знаменитий на всю гімназію своїм пустуванням (Л. Укр., V, 1956, 403); Зачарований гнучкою жінкою й здивований з її підкресленого пустування з якимсь незграбно-важкуватим мужчиною, Саїд Алі стояв, немов уріс у землю (Ле, Міжгір'я, 1953, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пустування | пустування |
Родовий | пустування | пустувань |
Давальний | пустуванню | пустуванням |
Знахідний | пустування | пустування |
Орудний | пустуванням | пустуваннями |
Місцевий | на/у пустуванні | на/у пустуваннях |
Кличний | пустування | пустування |