просланий
ПРОСЛАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прослати. На просланім чапані, звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Ле, Міжгір'я, 1953, 253); // прослано, безос. присудк. сл. В коридорах та кімнатах прослано вичищені, вибиті, старанно повитрушувані .. килимки (Коз., Сальвія, 1959, 31).
2. у знач. прикм. Який прослався куди-небудь, у якомусь напрямку (про шлях, стежку і т. ін.). Благословен навік-віків, У далі просланий безкраї, Той шлях, що Ленін заповів (Рильський, І, 1956, 339).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | просланий | прослана | прослане | прослані |
Родовий | просланого | просланої | просланого | просланих |
Давальний | просланому | просланій | просланому | просланим |
Знахідний | просланий, просланого | прослану | прослане | прослані, просланих |
Орудний | просланим | просланою | просланим | просланими |
Місцевий | на/у просланому, просланім | на/у просланій | на/у просланому, просланім | на/у просланих |