прибічний
ПРИБІЧНИЙ, а, е, заст. Наближений, довірений. Лев так далі мовив: - Слухайте ж, ..ви [звірі] всі маєте бути при мені, будете становити мій двір, мою прибічну сторожу і мою армію (Фр., III, 1950, 230); Ходкевич дав знак рукою - і вся старшина почала розходитися. Лишилася тільки прибічна сторожа (Мак., Вибр., 1956, 481).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прибічний | прибічна | прибічне | прибічні |
Родовий | прибічного | прибічної | прибічного | прибічних |
Давальний | прибічному | прибічній | прибічному | прибічним |
Знахідний | прибічний, прибічного | прибічну | прибічне | прибічні, прибічних |
Орудний | прибічним | прибічною | прибічним | прибічними |
Місцевий | на/у прибічному, прибічнім | на/у прибічній | на/у прибічному, прибічнім | на/у прибічних |